Попередження дитячого травматизму

Травматизм та його попередження у дітей

Термін “травма” означає тілесне пошкодження при пораненні. Пошкодження, які повторювались у певній групі населення, називаються травматизмом.

Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей, на жаль, зустрічаються досить часто і мають багато особливостей.

За місцем виникнення травматизм поділяють на: побутовий, транспортний, шкільний і спортивний.

Також є вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння.

Найчастіше зустрічається побутовий травматизм.

Побутовий травматизм – це ушкодження, які діти отримали вдома: у квартирі, у дворі чи в саду. Ушкодження при цьому найрізноманітні, але найнебезпечніші з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти.

Принципи запобігання побутового травматизму різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Дорослі систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність, особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями: все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину.

Найвищий відсоток смертності після причинених травм від автомашин, автобусів, тролейбусів, потягів та інших видів транспорту. І знову ж таки, головними причинами є недоглянутість дітей на вулиці, по дорозі до школи, а також у години дозвілля. Призводить до цього незнання дітьми правил дорожнього руху, порушення правил користування транспортом.
Надзвичайно небезпечно кататись дітям на велосипедах, мопедах, моторолерах, скутерах, якщо вони не склали відповідних іспитів на право водіння. Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх. Якщо дитина бачить що старші порушують правила вуличного руху, або легковажно ставлять до рекомендації стосовно особистої безпеки, той від дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина перш за все бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, учителів, вихователів працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з дитячим травматизмом.

 

Шкільний травматизм діти отримують під час перерв, у класах, коридорах. Основна причина шкільного травматизму – це недостатня виховна робота: діти проводять перерви, як їм заманеться. Окремі викладачі не знають основи запобігання травм або нехтують ними: допускають перевантаження навчальних майстерень під час проведення занять, дозволяють учням приходити на уроки у повсякденному одязі. Як і при будь-яких видах дитячого травматизму, у даному разі при плануванні профілактичних заходів треба керуватись двома основними принципами: чітко налагоджена організація трудового процесу і висока освітньо-виховна робота. В кожному кабінеті є правила техніки безпеки при різних видах робіт. На початку кожного уроку потрібно їх повторювати. Діти повинні усвідомлювати, що під час виробничого навчання треба бути надзвичайно уважними, зібраними, ретельно виконувати всі настанови учителя, строго дотримуватись техніки безпеки.

 

Спортивний травматизм. Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому занятті спортом. Але, на превеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що недостатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають у футбол, хокей, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. Або обирають місця, не зовсім придатні для ігор, а часто і небезпечні: річки, захаращені двори, глибокі водойми, пустища. При неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних добровільних товариствах, на стадіонах. Цим вони не тільки загартують дитину, а й вбережуть від страшної небезпеки.

 

Вуличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження, яких зазнають на вулиці. Головними причинами вуличного травматизму є недоробки працівників жеків, будинкоуправлінь, будівельних організацій. Це несправні балкони, неогороджені канави, відчинені люки тощо. Взимку особливо небезпечні великі бурульки, що звисають з дахів будинків, під час ожеледі – не посипані піском або сіллю тротуари. Тому дорослим треба постійно проводити профілактичні бесіди серед дітей щодо дотримання правил безпеки. Краще вжити запобіжних заходів, застерегтись від можливих трагедій.
Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися як влітку, так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти тонуть, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища. Головну роль у запобіганні нещасних випадків на воді відіграють товариства рятування на воді та інші громадські організації. Вони відповідають за те, щоб для купання дітей були відведені спеціально огороджені місця, але навіть у таких місцях діти повинні бути під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і встановлені попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися.
Дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі. Найкраще покататися на ковзанах в спецiально обладнаних мiсцях чи майданчиках. Але якщо вже ви вирішили скористатися місцевою річкою чи озером, потрібно пам’ятати правила поведінки під час занять зимовими розвагами:

– кататися можна тільки, якщо лід на річці міцний;

– у місцях масового перебування людей;

– товщина льоду має складати не менше 15 см, а самі майданчики для забав відгороджені від решти річкової, озерної території яскравими стрічками, за якими перебування людей категорично забороняється.

Санки, лижі, ковзани – найулюбленіші речі в користуванні дітей взимку. На жаль, саме вони стають причиною багатьох травм. Це зовсім не означає, що не потрібно кататися на санках, ковзанах, подорожувати на лижах. Але існують певні правила, які не потрібно порушувати, щоб не завдати шкоди собі та оточуючим.

Ви повинні пам’ятати:

– санки мають бути непошкоджені, з усіма дощечками, щоб під час катання ви не покалічилися;

– кріплення на лижах має бути також цільне, правильно прикріплене на ногах, щоб нога не вислизнула і не було ризику її зламати чи вивихнути;

– ковзани мають бути відповідного розміру, не більші, оскільки це також може привести до травматизму.

Коли вибирається місце для забав, як правило, шукають пагорб чи схил, з якого будуть спускатися на санках чи лижах, потрібно пам’ятати, що це місце обов’язково повинно бути далеко від дороги. Це піддає смертельному ризику не тільки ваше життя і здоров’я, а й безпеку оточуючих. Взимку дорога слизька і не завжди водій транспортного засобу зможе зупинити його в потрібний момент. Діти повинні пам’ятати, що під час забав та ігор не потрібно виконувати різні трюки. Дуже часто, катаючись, вони люблять похизуватися перед друзями різними способами катання. Тут фантазія спрацьовує дивовижно: це і катання із зав’язаними очима, і повернувшись спиною, і на одній нозі і т.д. Потрібно пам’ятати, що катаючись, учні повинні передбачити, що з закритими очима можна зіштовхнутись із сусідом, деревом; повернувшись спиною, дитина також не буде бачити куди їде, і не зможе керувати санками чи лижами, своєчасно і адекватно зреагувати на небезпеку. Небезпечно прив’язувати санки одні до одних. Саме це є причиною того, що перевернувшись одні санки потягнуть за собою інші. Особливо небезпечно прив’язуватись (чіплятися) на ходу до транспортних засобів. Основне, що повинні запам’ятати діти, це те, що катання на лижах, санках, ковзанах має стати веселою розвагою, а не нести небезпеку (шкоду) вашому здоров’ю.

 

Шановні батьки!
http://lviv167.lvivedu.com/img/editor/comment.png Здоров’я – це найважливіше, що є в житті людини. Закликаємо вас зміцнювати та берегти здоров’я ваших дітей.
http://lviv167.lvivedu.com/img/editor/comment.png З настанням літньої спекотної погоди населення поспішає до водоймищ, озер, річок. Як приємно відпочити біля води, позагоряти, поплавати, попірнати… Але чи знайомі вам правила поведінки біля водоймищ?
Вода є не тільки джерелом життя, здоров’я та задоволення, але й джерелом небезпеки для життя людини. Тому, знаходячись біля води, будь завжди максимально обережним. Пам’ятай, що на річці є течія, і дно річки може бути замуленим. Вода в озерах, ставках стояча, тобто більш забруднена, ніж у річках, і це може спричинити зараження при купанні. У морі на воді триматися легше, бо густина солоної води вища за густину прісної.
При організації відпочинку з дітьми на воді дотримуйтеся наступних правил безпеки:
• купання починати при температурі повітря +25 °С та температурі води +17  –  +19 °С;
• купатись тільки в спеціально відведених та обладнаних місцях;
• якщо пляжу поблизу немає, вибирайте чистий пологий берег, але попередньо з’ясуйте, чи немає на дні корячок, гострих підводних каменів, коловоротів, ям тощо;
• не купатися відразу після прийому їжі;
• знаходитись у воді не більше 10-15 хвилин, не доводьте тіло до ознобу;
• не плавати далеко від берега, не запливати за попереджувальні знаки;
• не переривати купання частими виходами із води і не стояти мокрим на вітрі;
• потрапивши у сильну течію, не боріться проти неї, а пливти за течією, наближаючись до берега;
• не входити у воду занадто розігрітим: перепади температури можуть спричинити судоми;
• при судомах не панікувати, а намагатися утриматися на поверхні води і кликати на допомогу;
• потрапивши у вир, наберіть побільше повітря у легені, зануритися у воду і сильним ривком у бік за течією виходьте з виру і випливайте на поверхню;
• не лежіть після купання на сонці, а відпочивайте у затінку;
• при виході із води потрібно розтерти тіло долонями або рушником насухо і одягнтись для попередження переохолодження.

І. Попередження травматизму під час відпочинку
1. Не залишати дітей без нагляду.
2. Перевірити обладнання дитячого майданчика, щоб запевнитися у відсутності чинників, що можуть спричинити травмування.
3. Оглянути територію навколо будинку і перевірити наявність від­критих підвалів, каналізаційний люків, ям, електрощитів, недобудова­них об’єктів, стоянок автотранспорту тощо.
ІІ. Безпека дорожнього руху
1. Виконувати правила дорожнього руху:

 -не вибігати на проїзну частину з тротуару, можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;

 -ходити лише тротуарами, дотримуючись правої сторони, а якщо вони відсутні — по узбіччю, обов’язково повернувшись обличчям до транспорту, що рухається, — тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пішохід — водія;

 -не переходити дорогу на червоне світло незалежно від наявності на ній автомобілів;

 -переходити дорогу можна лише у дозволених місцях – «зебра», підземних та надземний переходи. Переходячи проїжджу частину, пішоходи не повинні затримуватися та зупинятися на ній. Не рекомендується дорогу перебігати, йти потрібно спокійним кроком;

 -зібравшись переходити вулицю, спочатку подивитися ліворуч, а, дійшовши до середини, — праворуч;

 -пам’ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла, але й велосипеда. Нерідко саме велосипедисти є джерелом напруженості на вулицях, у дворах;

 -чітко визначте для себе межі території для прогулянок, вулиці переходьте тільки в групі з іншими пішоходами;

 -у разі дорожньо-транспортної пригоди надавати можливу допомогу потерпілим і повідомити про пригоду міліцію.

2. Проаналізувати дорослим  місце проживання на предмет оцінки інтенсивності дорожнього руху.

3. Дозволяти  старшим дітям самостійно переходити дорогу лише за пов­ної відсутності руху.
ІІІ.     Безпека в лісі, біля водойми
1. Під час перебування на вулиці в літній день захищати голову ди­тини панамою.
2. Регулювати перебування дитини під сонцем, щоб запобігти опі­кам шкіри.
3. Дозувати перебування дитини у воді, щоб організм не переохолод­жувався.
4. Не залишати дитину без нагляду біля водойми.
5. Не дозволяти купатись та стрибати у воду в неперевірених мі­сцях.
6. Для купання обирати незасмічені з твердим дном, без водорос­тей та мулу місця.
7. Забороняти користуватись човном, плотом без супроводу дорос­лих.
8. Не дозволяти запливати на глибину, використовуючи гумовий матрац чи іграшку.
9. Не допускати пустощів на воді (лякати, утримувати одне одного під водою).
10. Забороняти ходити до лісу буз супроводу дорослих.
11. Під час перебування у лісі разом із дітьми не збирати та не вживаите незнайомих грибів, ягід, рослин.
12. Не розводити у лісі багаття під час посухи; в разі необхідності, розмістити його  на відкритому місці. Після використання ретельно загасити його та засипати землею.
13. Для походу до лісу одяг дитини добирати таким чином, щоб оптимально захистити її від комах, кліщів та інших несподіванок.
Фахівець з охорони праці Немченко І.Д.
Шановні батьки!
Будьте прикладом для дітей у виконанні правил безпечної поведін­ки. Аналіз причин травмування дітей свідчить, що більшість нещасних випадків була спровокована недбалістю дорослих. Враховуйте психоло­гічні особливості дітей дошкільного і молодшого шкільного віку: їхню цікавість, непосидючість, відсутність життєвого досвіду.
Діти погано сприймаюсь заборони. Тому необхідно обґрунтовувати «не можна» в доступній для дитини формі не принижуючи її гідності.

Профілактика дитячого травматизму в школі

За статистичними даними поширеність дитячого травматизму більша, ніж серед дорослих. Причини такого стану поляснюється тим, що діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ. Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди вміють реально оцінювати небезпеку ситуації та адекватно реагувати для запобігання негативних наслідків.

Найбільша кількість випадків травмування дітей припадає на вік 13-15 років. В цей час дитячий травматизм зумовлений не тільки природною цікавістю і рішучістю, але ще й бажанням покрасуватися перед ровесниками, бути не гірше, ніж інші, і проявляти безрозсудну сміливість.

Дитячий травматизм умовно можна розділити на п’ять типів залежно від місця, де дитина може отримати травму:

– побутовий (травми, які виникають вдома, у дворі, у дитячому садку);

– вуличний (в першу чергу транспортний, але також і не пов’язаний з транспортом);

– шкільний;

– спортивний;

– інший.

Шкільний травматизм діти отримують переважно на уроках фізкультури, трудового навчання, а також під час перерв, у класах, коридорах, пришкільній території.

Основними причинами шкільного травматизму є по перше відсутність контролю зі сторони вчителів за поведінкою учнів під час проведення уроку та перерв, по друге – недостатньо організована виховна робота.

При будь-яких видах дитячого травматизму дорослим, вчителям, необхідно дотримуватися двох основних вимог: необхідно чітко налагодити організацію навчального процесу і впроваджувати різні інформаційні форми санітарно-освітньо роботи.

Робота щодо профілактики дитячого травматизму повинна вестися у двох основних напрямках:

1) робота зі створення безпечного середовища перебування дітей у навчальному закладі;

2) гігієнічне навчання і виховання дітей, мета якого вироблення в них навичок безпечної поведінки в різних життєвих ситуаціях;

При цьому адміністрацією, медичним персоналом та вчителями навчального закладу здійснюється такий обсяг профілактичних заходів:

  1. Забезпечити пiдготовку школи, кабiнетiв, майстерень, спортзалу до початку нового навчального року. Забезпечити майстерні, кабінети обслуговуючих видів праці спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту для працівників, учнів і вихованців навчального закладу;2
  2. Постiйно проводити iнструктажі з усiма працiвниками школи з питань техніки безпеки, виробничої санітарії і безпеки життєдіяльності та вимагати виконання встановлених вимог в навчальному закладі.
  3. 3.У шкiльних навчальних кабiнетах, майстернях, спортзалi необхідно мати iнструкцiї i розробленi заходи з технiки безпеки i протипожежної безпеки. Вести документацiю з питання дитячого травматизму.Дотримуватись режиму вологого прибирання, вимог до освiтлення i провiтрювання шкiльних примiщень.
  4. Щорічно проводити профiлактичнi медогляди учнiв, виявляти учнiв, якi мають вiдхилення у здоров’я, з метою створення їм нормальних умов для навчання, здійснювати розподiл учнiв за медичними групами для занять фiзкультурою. Заняття фізвиховання проводити пiд контролем медичного персоналу.
  5. Проводити колективні та індивідуальні бесiди з батьками та учнями щодо дотримання правил поведiнки на уроках трудового навчання, фізкультури, попередження усiх видiв дитячого травматизму в навчальних приміщеннях та на території школи тощо.
  6.  Провести шкiльнi конкурси учнiвських творiв, малюнків, газет щодо безпеки життєдіяльності та попередження усiх видiв дитячого травматизму.