🕯️ 18 травня — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

“Трагедія, яка болить досі”

18 травня — одна з найтрагічніших дат в історії Криму та всієї України. У цей день ми згадуємо жертв депортації кримських татар, яку у 1944 році здійснив сталінський режим. Цей злочин визнано актом геноциду, який мав на меті знищити цілий народ — його мову, культуру, присутність на своїй землі.

📜 Що сталося 18 травня 1944 року?

Ранком 18 травня 1944 року радянські військові (НКВС) розпочали примусове виселення кримських татар з Криму. Лише за два дні понад 190 000 осіб — жінок, дітей, старих — були вигнані зі своїх домівок.

Людей вантажили в товарні вагони, як худобу, й везли в далекий Узбекистан, Сибір, на Урал. Умови були жахливими: голод, спрага, антисанітарія. Понад 46% депортованих загинули у перші роки вигнання — переважно діти та літні люди.

Депортацію проводили під фальшивим приводом — звинувачення у “зраді” під час Другої світової війни. Насправді ж це була етнічна чистка.

⚖️ Визнання геноциду

У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом кримськотатарського народу. Цим жестом держава підтвердила свою відповідальність за збереження пам’яті про злочини тоталітарного минулого та засудила політику етнічних переслідувань.

Також Верховна Рада проголосила 18 травня — Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

🕌 Культура, яку хотіли стерти

Разом із людьми радянська влада намагалася стерти:

• мову та літературу кримських татар;

• назви сіл і містечок (тюркські топоніми було змінено на російські);

• спогади, могили, архітектуру, священні місця;

• навіть згадки про кримських татар в історії Криму.

Але народ вижив. Кримські татари зберегли свою ідентичність, мову, релігію, культуру — і з часом повернулися до рідного Криму.

🇺🇦 Сьогодні: нова окупація, стара загроза

Після окупації Криму Росією у 2014 році кримські татари знову стали жертвами репресій: арешти, катування, переслідування активістів і журналістів, зникнення людей. У XXI столітті Росія повторює радянські злочини, змінюючи лише форми.

Особливо трагічно, що нині — як і в 1944-му — кримські татари знову борються за право бути вдома, говорити своєю мовою, жити вільно.

🕯 Як вшановують пам’ять

Щороку 18 травня в Україні проходять:

• хвилини мовчання;

• акції пам’яті («Запали свічку», «Живий ланцюг»);

• виставки, кінопокази, лекції про історію депортації;

• молитви у мечетях та церквах;

• заходи у школах і вишах.

Символом пам’яті став традиційний тюльпан — квітка, яку кримські татари пов’язують з Кримом.

📣 Що важливо пам’ятати?

Геноцид — це не лише фізичне знищення. Це знищення культури, пам’яті, голосу народу.

Наш обов’язок — говорити про це, щоб подібні злочини ніколи не повторилися.
І водночас — підтримувати тих, хто нині страждає від репресій у тимчасово окупованому Криму.

✊ Крим — це Україна. Кримські татари — невід’ємна частина нашої нації.

Сьогодні ми вшановуємо не лише жертв — ми схиляємося перед стійкістю кримськотатарського народу, його силою пам’яті та нескореністю.

🕯 Пам’ятаємо. Єднаємось. Діємо.
💙💛 І пам’ятай: підтримати боротьбу за вільну Україну, зокрема і за Крим, можна через надійні волонтерські та правозахисні ініціативи.